ДЕСЬ, присл.
1. У якому-небудь невизначеному місці. На вербі, Між листям десь, Зозуля закувала (Гл,, Вибр., 1957, 98); Десь весело дзюрчить струмок (Коцюб., І, 1955, 183); Десь острів є, що осіяв Шекспір, Де Діккенс усміхався крізь тумани (Рильський, 1, 1960, 175).
2. У якому-небудь невідомому напрямку; кудись. Десь далеко понеслась моя думка понад лиманом (Н.-Лев., III, 1956, 306); Дід-провідник зупинився, наказав усім залазити в комиші, .. а сам десь зник (Коцюб., 1,1955, 348).
3. розм. З якого-небудь невизначеного місця; звідкись. Десь і докучлива муха взялася, лізе.. у вічі (Мирний, IV, 1955, 312); Вітрець.. повівав і далеко, далеко Із-за гори десь доносився гук від церковного дзвону (Л. Укр., І, 1951, 22).
4. розм., у знач. часток: уже, майже і т. ін. — Забула десь і тая смерть про мене,— Зітхнувши тяжко, він озвавсь (Гл., Вибр., 1957, 122); Вона й досі не знає, як се сталося. Так десь воно мало бути (Коцюб., І, 1955, 26).
5. розм., у знач. вставних, модальних слів: мабу́ть, здає́ться і т. ін. — Сніг з морозом поморозив Всі на полі квіти… Десь зима та не скінчиться! — Нарікають діти (Л. Укр., І, 1951, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 257.