ДЕ́СЯТЕРО, тьо́х, числ. кільк. Збірн. до де́сять. Десятеро гусей, десятеро курей було, і те забрав [дядько], а хату спродав (Барв., Опов.., 1902, 174); —— У мене не одно ваше діло, а може — десятеро (Мирний, IV, 1955, 381); Десятеро спортсменок, великих, міцних, широкоплечих, пройшли строєм (Собко, Стадіон, 1954, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 255.