ДЕФЕ́КТ, у, ч., книжн. Вада, недолік. Зненависть до тої фігури гострила мою увагу. Я смакую її хиби, дефекти тіла, маленьку душу, безсилий розум (Коцюб., II, 1955, 256); Розвиток відновних операцій зв’язаний, насамперед, з усуненням різних дефектів на обличчі людини, що спотворюють його (Наука.., 5, 1958, 18); Надвечір полетів підшипник на третьому тракторі, вилізли назовні інші дефекти (Ю. Янов., II, 1954, 184).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 259.