ДЕ-ФА́КТО, присл., книжн. Фактично, на ділі; протилежне де-юре. Наймогутніша держава соціалістичного світу [Радянський Союз] визнала де-факто тимчасовий алжірський уряд (Наука.., 2, 1958, 29); — Зневолений ведмідь повинен був де-факто визнати свою неволю. Його прив’язали у дворі до стовпа (Кач., II, 1958, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 258.