ДЖЕРГОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. джерготі́ти і звуки, утворювані цією дією. Тільки добре напружившись, можна було впізнати у тому джерготінні людський голос, навіть окремі, нерозбірливі слова (Коз., Блискавка, 1962, 259); Мишко помітив попереду окопчик, в якому чулося німецьке джерготіння (Кучер, Голод, 1961, 413).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 262.