ДЖЕРЕ́ЛЬНИЙ, а, е. Прикм. до джерело́ 1; // Який виходить з джерела. В криничках, у струменях, утворених джерельною водою, виділяється багато вуглекислого газу (ГеоЛ. Укр., 1959, 678); Побували там у горах, де серед дикого каміння, розпеченого сонцем,.. з щілин дзюрчав джерельний струмок води (Ле, Міжгір’я, 1953, 86); // Власт. джерелу; прохолодний, освіжаючий. Світить з блакиті сонце, зеленіють гори, джерельною свіжістю дихає вода (Гончар, І, 1954, 538); * 0бразно. Щоб сили для пісень джерельної набрати, я серцем до землі донецької тулюсь (Сос., Так ніхто.., 1960, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 262.