Слово "дзусь" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ДЗУСЬ, ДЗУ́СЬКИ, рідко ДЗУС, ДЗУ́СКИ, виг., фам. Крик, яким відганяють котів; // перен. Годі, зась. [Ангел:] Ну, ну, ти, антипку! Цур тобі та дзусь! За своїх дітей я й крихти не боюсь (Фр., IX, 1952, 419); Дурний би Юрко показувати ворогам такий скарб! Дзуськи! (Козл., Ю. Крук, 1957, 256); — Думаєш, як паспорта дали, так вже і кричати на все горло можна? Дзуськи! (Собко, Справа.., 1959, 16); Дивись, які! Карамзіна, Бачиш, прочитали! Та й думають, що ось-то ми! А дзус, недоріки! (Шевч., І, 1951, 299); [Яциха:] Сватав Гальку, дзуски, бісе,.. дармовісе!.. (Кроп., II, 1958, 100).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 267.