ДЗЯВ, ДЗЯВ-ДЗЯ́В, виг. Уживається як присудок за знач. дзя́вкати. Сюди гав, туди дзяв (Номис, 1864, № 3018); Коли чує Умк.. дзяв-дзяв! дзяв-дзяв! Дивиться — аж то маленьке цуценя (Трубл., І, 1955, 272).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 268.