Слово "диби" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ДИ́БИ, диб, мн. (одн. ди́ба, и, ж.). Дві довгі жердини з набитими на них приступками, на які стають і ходять, переставляючи жердини. Декотрі [хатки].. були підперті од низу височенькими стовпами.. Здається тобі, що вони стоять або на дибах, або на химерних ногах (Н.-Лев., І, 1956, 49); Тук-тук — повільно стукало щось на ганку, мов ішло щось на дибах (Вас., II, 1959, 61).

◊ На диби́ става́ти (зво́дитися і т. ін.): а) ставати (зводитися і т. ін.) на задні ноги. Булані від несподіванки з хропінням звелися на диби, скрутилися і рвонулись на зруб (Стельмах, Хліб.., 1959, 99); б) вертикально, сторч ставати (зводитися і т. ін.). Сапери-підривники підкладали під порожні доти десятки кілограмів толу, і доти з веселим ревом підіймалися з землі і майже цілі ставали на диби (Гончар, І, 1954, 53); в) чинити опір, збуджено протидіяти, заперечувати проти чого-небудь. Тут стала на диби й Орися. Вона категорично відмовилася грати дівчину, подружку Оксани (Вільде, Повнол. діти, 1960, 293).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 269.