ДИДАКТИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до дида́ктика 1. Одержано психологічні дані, які вносять істотне доповнення у зміст дидактичних принципів (свідомості, наочності, міцності та ін.) (Рад. психол. наука.., 1958, 417).
2. книжн. Повчальний, наставницький. Шкільні діалоги мали вплив і на шкільну драму, придавши їй замість поетичного дидактичний характер (Фр., XVI, 1955, 215); // Який має характер повчання. Володимир Мономах наводить багато прикладів з власного життя. Таким чином, дидактичний план «Поученія» переходить у план автобіографічний (Іст. укр. літ., І, 1954, 36); За дидактичними висловлюваннями відчувається автор [фільму], що вкладає слова в уста своїх героїв (Укр. кіномист., III, 1959, 90).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 274.