ДИПЛОМАТИ́ЧНО. Присл. до дипломати́чний 2. Хоч він справді дипломатично поводився зі всіма, але з Манею.. часом розмовляв довший час (Мак., Вибр., 1954, 34); Хоменко дипломатично починав розмову і діставав потрібні йому відомості (Трубл., І, 1955, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 281.