ДИРЕ́КЦІЯ, ї, ж. Керівний орган, очолюваний директором на підприємстві, в установі, закладі. Дістала [Ольга] від дирекції відпустку і виїде на село (Фр., II, 1950, 311); Юрко і собі ж було наготовився йти за Ільком-побратимом «у слюсарі», але дирекція в учні.. не приймала (Козл., Ю. Крук, 1957, 345); // Приміщення, в якому знаходиться управління підприємством, установою, учбовим закладом. Спить — не спить Софія, Примруживши засліплені шибки. Дирекція [у в’язниці], немов печерна змія, Заперлася на внутрішні замки (Воронько, Драгі.., 1959, 124).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 282.