ДИСОНА́НСОВИЙ, а, е, муз. Прикм. до дисона́нс 1. Леонтович сміливо користується дисонансовими звучаннями, ніде не зловживаючи ними (Укр. муз. спадщ., 1940, 128).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 285.