ДИСТИЛЯЦІ́ЙНИЙ, а, е, техн. Признач. для дистиляції. Великі власники нафтових промислів, озокеритових шахт, дистиляційних фабрик не жили в Бориславі (Кол., Терен.., 1959, 59); Щоб добути велику кількість такої [дистильованої] води, застосовують й інші дистиляційні апарати (Хімія, 7, 1956, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 286.