ДИ́ХАННЯ, я, с.
1. Процес поглинання кисню і виділення вуглекислоти живими організмами; газообмін. Одним з основних життєвих процесів є дихання, завдяки якому організм одержує кисень іззовні і видаляє вуглекислоту, що утворюється в тканинах (Заг. догляд за хворими, 1957, 93); Рослини [томатів], починаючи з перших днів штучного зараження збудником чорної бактеріальної плямистості, ..змінюють характер інтенсивності дихання (Мікр. ж., XXII, 5, 1960, 40); // Вбирання і випускання повітря органами дихання; вдих і видих. Лікар сказав, що в легких [легенях] нема хрипу, тільки ще певна слабкість дихання (Л. Укр., V, 1956, 421); Дихання.. ставало рівнішим, а на щоках виступали легкі рум’янці (Галан, Гори… 1956, 8); * Образно. Свиснув поїзд, дихання прискорив .. і летить вдалині Повз зелені вогні семафорів (Перв., І, 1958, 272); // Повітря, пара від видиху; подих. Нема чим дихать. Вітер заганяє дихання назад у груди (Коцюб., II, 1955, 408); — Не тікай, пане, не втечеш!..Гаряче дихання повстанського коня вже обпікало йому спину (Довж., Зач. Десна, 1957, 93); * У порівн. На.. корі топиться рожева паморозь, і незабаром дерева огортаються парою, мов теплим диханням (Стельмах, Кров людська.., 1, 1957, 250); * Образно. І дихає гаряче море й дихання своє шле назустріч його [сонця] золотим бризкам… (Вишня, І, 1956, 201); // Шуми, утворювані вдиханням і видиханням повітря. Раптом до його вуха долетіло тихеньке, ледве вловиме дихання (Коцюб., II, 1955, 350); 3 натугою дихає кінь.. Він вибивається з останніх сил. Уже не дихання, а якесь хрипіння виривається з грудей скакуна (Донч., І, 1956, 178); * Образно. Ніна виходить на кам’яний берег і стоїть на високій скелі, слухаючи рівне дихання турбіни (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 62).
∆ Шту́чне ди́хання — заходи, які застосовують з метою поновлення самостійного дихання, що припинилося. Ознайомлюючи учнів з прийомами штучного дихання, суть яких зводиться до розширення і стиснення грудної клітки в певному ритмі, вчитель ще раз підкреслює, що зміна її об’єму є причиною вдиху і видиху (Метод. викл. анат.., 1955, 119).
◊ Забива́ти (заби́ти) ди́хання див. забива́ти.
2. перен. Наближення, настання чого-небудь. В осінній пустці, що облягала село, чулось зловісне дихання якогось лиха (Коцюб., II, 1955, 97); Була пізня осінь, але тут, на березі Пропонтиди, ще не відчувалось її дихання (Скл., Святослав, 1959, 193); // Віяння, прояв чого-небудь. У ній [пісні] завжди відчуваємо пульс і дихання часу (Нар. тв. та етн., З, 1961, 86); За санітарною станцією відчувається страшне дихання фронту (Кол., На фронті.., 1959, 5).
ДИХА́ННЯ, я, с., діал. Дихання.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 291.