Слово "дичавіти" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ДИЧА́ВІТИ, ію, ієш, недок.

1. Набувати первісного, природного стану; ставати диким (у 1 знач.). — Свині до самого різдва відгодовуються в лісах, аж дичавіють (Стельмах, Хліб.., 1959, 96); // Ставати спустошеним, запустілим. Дичавіла вона [країна], ставала пустелею, як її кам’яниста земля, занехаяна землеробом (Тулуб, Людолови, II, 1957, 594).

2. Відвикати від людей. Мати казала: влітку зовсім діти дичавіють — треба якої принади, щоб залучити їх до хати (Вас., IV, 1960, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 292.