ДОБА́ВКА, и, ж., розм.
1. Те саме, ще добавля́ння. Мітка [атома] найпростіше досягається добавкою незначної кількості радіоактивного ізотопу (Наука.., 5, 1959, 21); Використання.. борошна [з сіна] з незначною добавкою концентрованих кормів дало змогу зберегти поголів’я свиней (Соц. твар., 2, 1956, 10); // Те, що є доповненням до чого-небудь. Без добавки і борщ не смачний (Номис, 1864, № 10589); Відомо, що вже стародавні будівельники для поліпшення водостійкості вапняних розчинів добавляли до них деякі речовини, які надавали вапну здатності затвердівати у воді. Такі добавки називали гідравлічними (Таємн. вапна, 1957, 57).
2. Додаткова порція їжі. — Нехай мене гусениця передушить, коли я не заробив у вас доброї вечері з добавкою… (Ю. Янов., II, 1954, 140); Вона таким смачним борщем пригостила дорогого гостя, що він і добавки попросив… (Минко, Ясні зорі, 1951, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 316.