ДОБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ДОБА́ВИТИ, влю, виш; мн. доба́влять; док., перех. і без додатка, розм. Те саме, що додава́ти 1-3. Вітер тихо промовляє, Жалю серцю добавляє (Гл., Вибр., 1951, 119); — Осюди солі добавте… Сюди перцю… А ось осюди — гірчички… (Ковінька, Кутя.., 1960, 59); — Я сам трохи помилився, посилаючи вас у Вишнівку — добавив він стиха (Вас., І, 1959, 139).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 317.