ДОБРОЗИ́ЧНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що добрози́чли́вий. Був [інженер Дудар] з годину доброзичним, чемним, чулим, аж ліричним (Воскр., З перцем!, 1957, 186).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 325.