ДОВГОБОРО́ДИЙ, а, е. З довгою бородою. По якімось часі виглянули у віконце над брамою дві чернички, а побачивши довгобородого ченця, отворили браму (Фр., IV, 1950, 152); Вона суворо оглядає весь цей натовп, дивиться на довгобородих, озброєних високими посохами мужів (Скл., Святослав, 1959, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 331.