ДОВГОЖДА́НИЙ, а, е. Якого довго, з нетерпінням ждуть. Нарешті показався довгожданий поїзд (Баш, На землі.., 1957, 17); У колгосп на постійну роботу прибув довгожданий зоотехнік, молодий, енергійний хлопець (Вол., Місячне срібло, 1961, 288); // Про який давно мріють. Вже дядько свій довгожданий наділ побачив (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 14); // Бажаний, дорогий. Звела [Марія Степанівна] руки над головою і голосно кинула слова у простір:-— Прийшли наші, прийшли… Ой, рідні ж ви мої, довгождані!.. (Ткач, Плем’я.., 1961, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 331.