ДОВЕ́РХУ, присл. До верхньої межі, до верхнього краю. Діставав [гість] звідкись.. пляшку горілки, доливав склянку доверху (Собко, Скеля.., 1961, 17); Стояв вантажний літак, доверху забитий якимись ящиками й тюками (Кучер, Голод, 1961, 453); * Образно. Керівним принципом організаційної будови партії є демократичний централізм, який означає.. виборність усіх керівних органів партії знизу доверху (Статут КПРС, 1961, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 333.