ДОВЖЕ́ЗНИЙ, а, е, розм. Те саме, що довжеле́зний. Тінь довжезна від скали лягла на море (Фр., XI, 1952, 204); На о[б] кладинці стояв довжезний заголовок (Л. Укр., III, 1952, 740); Вона [кінна армія] має довжезний фронт і посувається дуже повільно (Ірчан, І, 1958, 285).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 333.