ДОВІРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ДОВІ́РИТИСЯ, рюся, ришся, док.
1. кому. Довіряючи кому-небудь, ділитися своїми думками, таємницями і т. ін. Люба напрочуд чесно уміла зберігати таємниці, і Серьожка багато з чим їй довірявся (Головко, II, 1957, 82); — Скажи, нащо тебе я полюбила, Скажи, нащо довірилась тобі? (Пісні та романси.., II, 1956, 245); Йому імпонувало те, що Філіпчук у грошових справах довірився саме його синові (Вільде, Сестри.., 1958, 146).
2. тільки недок. Пас. до довіря́ти 2, 3.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 335.