ДОГОРЯ́ЮЧИЙ, рідко ДОГОРА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до догоря́ти, догорати. Біля догоряючого костра на острові залишився тільки Харитон Макарович (Мокр., Острів.., 1961, 98); Він [асфальт] блищить в.. світлі догораючого дня (Ю. Янов., І, 1958, 135).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 342.