ДОГРІБА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ДОГРЕБТИ́СЯ, бу́ся, бе́шся; мин. ч. догрі́бся, гребла́ся, ло́ся; док.
1. Розгрібаючи, добиратися до чого-небудь.
2. Те саме, що догріба́ти 2. * Образно. [Xомич:] Та я до самого начальника догребусь!.. (Ваш, Дніпр. зорі, 1953, 10).
3. тільки недок. Пас. до догріба́ти 1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 342.