ДОГУКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. Довго гукаючи, примусити кого-небудь відгукнутися або прийти. Хлопці не могли його [собаки] догукатися (Мик., II, 1957, 263).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 342.