ДОЗВОЛЯ́ТИСЯ, я́ється, недок.
1. безос. Бути дозволеним, допустимим. При бабуні та при матері їм не дозволялось сходитись лобами (Гончар, Таврія.., 1957, 452).
2. Пас. до дозволя́ти 1. Я знайшов і сю книжку і, розгорнувши якраз на тім місці, де було надруковано, що дозволяється цензурою, — подав становому (Мирний, IV, 1955, 372).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 347.