ДОКА́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до доказа́ти 1, 2. Коли б тепер Гнат у тихому лісі зустрів Оксану, відкинув би геть усе, що між ними було, і поговорив би про найважливіше, що так і залишилося між ними не доказаним (Чорн., Потік.., 1956, 285).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 350.