ДО́КЕР, а, ч. Портовий вантажник у капіталістичних країнах. Відважна дівчина з портового міста Кале разом з докерами кричала зухвалим чужинцям: «Янкі, забирайтесь геть!» (Жур., Вечір.., 1958, 242); Треба мати хист докера, щоб понести на собі такий тягар (Смолич, V, 1959, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 351.