ДОКОНЕ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до доконе́чний. Густою юрбою повалили люди з коршми [корчми], живо розмовляючи про громадські папери, про старого війта і доконечність вибрати нового (Фр., VIII, 1952, 17); Саме життя ствердило справедливість і доконечність мудрої політики партії більшовиків (Літ. газ., 14. VІ 1951, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 354.