ДО́КТОРСЬКИЙ, а, е. Прикм. до до́ктор. В кожному листі нагадує [Сергій Костянтинович] мені, щоб слухала.. докторських рад (Л. Укр., V, 1956, 293); Він.. мав, однак, усі прикмети, котрі звичайно роблять навіть велику славу лікареві, а це: мав докторський диплом, був гарний і нежонатий (Кобр., Вибр., 1954, 93); // Стос. до доктора (у 2 знач.). З-під його [І. Франка] пера вийшов цілий ряд солідних наукових праць, як: «Іван Вишенський і його твори», докторська дисертація «Варлаам і Йосафат» (Коцюб., III, 1956, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 355.