ДОКУМЕ́НТ, а, ч.
1. Діловий папір, що посвідчує певний юридичний факт, підтверджує право на що-небудь, служить доказом чого-небудь. Старий трохи вгамувався, показав нам.. документ на шляхетство (Н.-Лев., II, 1956, 407); [Вересай:] Секретні документи, що ви взяли в партійному комітеті, у вас? (Мик., І, 1959, 396); // Все те, що підтверджує що-небудь.
2. Письмове свідоцтво, що офіційно підтверджує особу. В революцію виявилося, що Єгор Васильович — пітерський робітник, одсидів чимало років у далекому Сибіру.., по чужих документах оселився в глухому Заріччі (Ю. Янов., II, 1954, 157); На переправі стали прикордонники, перевіряючи документи бійців (Гончар, І, 1954, 3).
3. Письмовий твір, грамота, рисунок і т. ін. як свідчення про щось історичне, важливе. Професор Драга повідомив, що він почав збирати всі історичні документи, які стосуються цих незабутніх днів героїчної оборони Одеси (Кучер, Чорноморці, 1956, 113).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 356.