ДОКІ́РНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що докі́рливий. Димить на дні [душі] один докірний спомин, Та додає пекучої нудьги (Граб., І, 1959, 312).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 352.