ДОКІ́РНО, рідко. Присл. до докі́рний. Похитав [Андрій Маркевич] докірно головою й промовив до мене, винувато осміхаючись (Вас., II, 1959, 83).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 352.