ДОЛЕ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОЛЕ́ЖАТИ, жу, жиш, док. Закінчувати лежати (у 1 знач.); лежати до якого-небудь строку. Тепер ніч довга, як до ранку долежати, то й боки заболять (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 358.