ДОЛУЗА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Закінчити лузати що-небудь. Пріська долузала останню насінину, підвелася з досадою з лави й струсила в помийницю лушпиння (Л. Янов., І. 1959, 229).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 360.