ДОМЕТА́ТИ1 ечу́, е́чеш, док., перех., рідко.
1. Докинути що-небудь до якогось місця.
2. Закінчити метати (при грі в карти)
ДОМЕТА́ТИ2, див. доме́тувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 362.