ДО́МИК, а, ч., рідко. Зменш.-пестл. до дім 1. Тут людей мало,.. всього чотири домики в лісі (Л. Укр., V, 1956, 359); Соснові сходи привели Нас на притоптані пороги У домик той, де жив Ілліч, Де відблиск генія сіяв (Дмит., Добрі сусіди, 1951, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 362.