ДОМЛІВА́ТИ, а́є, недок., ДОМЛІ́ТИ, і́є, док. Довго варячись на малому вогні, ставати готовим для вжитку; допрівати. Трохи осторонь від великого вогнища на високій тринозі у великому казані домліває на дубових жаринах юшка (Коз., Сальвія, 1959, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 364.