ДОМОБУДІВНИ́К, а́, ч. Робітник, що будує доми (у 1 знач.). Домобудівники віддадуть усі сили, щоб перетворити в життя завдання, які ставить партія (Рад. Укр., 22.Х 1961, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 364.