Слово "домовина" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ДОМОВИ́НА, и, ж.

1. Місце, де поховано померлого; могила. — Чи пронизала тебе вража куля у бої [бою]?.. І загребли твої кості з кінськими кістками в одну домовину? (Мирний, II, 1954, 65); * У порівн. Було темно, мов у домовині (Кач., II, 1958, 421).

2. Те саме, що труна́. Гробокопателі в селі Волочать трупи ланцюгами За царинуі засипають Без домовини (Шевч., II, 1953, 150); Опанас ішов за домовиною, не зводячи очей з свого сина (Довж., Зач. Десна, 1957, 60); Заможніші селяни купують рівні стовбури на дошки або домовини (Стельмах, Хліб.., 1959, 77); * Образно. Хлопцеві вдалося нарешті видертися з панцирної домовини [броньовика] (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 26).

◊ До домови́ни — до смерті. Побрались; І тихо, весело прийшли, Душею-серцем неповинні, Аж до самої домовини (Шевч., II, 1953, 343); Заганя́ти (загна́ти) в (у) домови́ну кого — доводити кого-небудь до смерті, прискорювати чию-небудь смерть. Скрізь [дочка] безсоромно ходить з одкритим лицем, .. добивається освіти й заганяє батька у домовину (Коцюб., II, 1955, 142);

Пора́ ляга́ти (лягти́) в (у) домови́ну — пора вмирати. — Хіба ж ти не бачиш, яка я стара? Мені в домовину лягати пора (Греб., І, 1957, 87); Хоч живце́м лізь (ляга́й) у зе́млю (у домови́ну) див. живце́м.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 364.