ДОМОСІ́Д, а, ч. Той, хто любить проводити час дома. Ти говориш — пожив би дома… Ну який з мене домосід? (Дор., Літа.., 1957, 80); Мій батько й мати не любили світського життя і виїжджали тільки в крайніх випадках. Вони були домосіди (Моє життя в мист., 1955, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 366.