ДОМІЗКУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док,, розм. Те саме, що доду́матися. [Надежда:] Якщо ви вже домізкувались до того, що грамота — розумові очі, то навчу (Кроп., III, 1959, 177); Вона весь час говоритиме Ахметові, поки той домізкується, що я, певне, десь на городі… (Досв., Гюлле, 1961, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 363.