ДО́НЕНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до до́ня. — Чого стоїш, моя доненько? Чому не йдеш та додомоньку? (Укр., лір. пісні, 1958, 386); — Матіночко моя! Не проклинай же тієї, що була твоєю доненькою (Кв.-Осн., II, 1956, 452).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 367.