ДОНЕ́ХОЧУ, присл., розм. Те саме, що доне́схочу. І ну щипать лиця. Нащипала [дівчина] донехочу і сіла (Свидн., Люборацькі, 1955, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 367.