ДОНЖУА́Н, а, ч., ірон. Той, хто любить залицятися, нехтуючи при цьому всякими моральними нормами; залицяльник. Барон здавна славився донжуаном (Фр., VIII, 1952, 295); Він, хоч і донжуан, а справжній кавалер, не дає скучати молодим колгоспницям (Збан., Малин. дзвін, 1958, 220).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 367.