ДОНО́СИТИСЯ, ситься, недок., ДОНЕСТИ́СЯ, се́ться; мин. ч. доні́сся, донесла́ся, ло́ся; док. Поширюючись, досягати чийого-небудь слуху, нюху (про звуки, запахи). Марина співає, а її тонкий та дзвінкий голос доноситься через стіну до Олексія Івановича (Мирний, IV, 1955, 232); Гуркіт грому доносився здалеку тихо і неясно (Собко, Зор. крила, 1950, 12); До кімнати ледве чутно донісся далекий гудок (Досв., Вибр., 1959, 193).
ДОНО́СИТИСЯ див. доно́шуватися.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 368.