ДОПЕ́РВА, діал.
1. присл. Тільки що, щойно.
2. част. Уживається у знач. тільки, лише. — Ви знаєте, пане Олесь, що моя старша сестра заручилася? Але доперва десь аж за рік має відбутися весілля (Коб.,ІІІ,1956,19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 370.