ДОПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, док., розм.
1. перех. Закінчити плутати що-небудь.
2. неперех., рідко. Те саме, що доплести́ся. Голова упала на груди; руки обвисли, мов не його руки, а приставлені.. Доплутавши до постелі, він ліг (Мирний, І, 1954, 325).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 372.